Для кого буде ця земля, для кого ця природа?

Вона, як досконалість вічна і як велична врода.

Дивують нас ліси, поля і спів земних птахів.

Краси тут безліч, та все рівно, найбільше тут гріхів.

В людей ненависті мішок, і суму, кривди, болю.

Як би ви знали, що можливо змінити з Богом долю.

Багато чула, що говорять: «давно життя набридло».

Відкрийте очі грішні люди, бо вам краси не видно.

Шляхом ви йдете, не прямим, болить та правда й руки.

На себе подивиться всі, навіщо вам ці муки?

Не бійтесь Бога, бо він бачить. Народе, помолися!

Благаю вас словами Бога, у світі ти змінився.

До чого йдемо ми разом? Шляху нема й не буде.

На нас подивиться Господь і мабуть нас забуде.

Загляньте в душу ту порожню, яку занапастили.

Туди ви зло і смерть, ненависть і Сатану впустили.

Відкрийте очі, Сонце гріє, веселка вам сміється.

І з ваших ніжних, добрих рук, водиці птах нап’ється.

Підіть до лісу, до річок, бо люди там щасливі.

А вам ще тридцяти нема, а ви всі злі і сиві.

Погляньте в небо, воно чисте, високе і величне.

Та я забула, що прекрасне, то вам таке не звичне.
Ви будите колись батьками, та ви батьки, можливо…

Побачити красу земну для кожного важливо!

Живіть душею, а не тілом, бо та душа пуста.

Радійте, смійтесь і кохайтесь до років хоча б ста.

Кам’янець-Подільський, 2005 рік