Я зайва там, де збір протесту,

Чарує на метлі Яги.

Від Києва і аж до Бреста,

Наметує пусті круги.

 

Я зайва, в подумках про вбивство,

Кривої гідності без прав.

Згубити в смітнику дитинство,

Яке Ісус святим назвав.

 

Я зайва, в батьківській домівці,

Топтати вік фундамент діб.

Де кожен вислів, як на плівці,

Вирощує зерно на хліб.

 

Я зайва, де кохають злісно

І в тій неправді плодять плід.

Якому між батьками тісно,

Бо в почуттях сімейних літ.

 

Я зайва за пустим столом,

Який руйнується харчами.

Де п’ють живу зубами кров,

Зажерливі піаром дами.

 

Я зайва, де жадають славу,

Здобути катуванням сміх.

Щоб возвеличити Варавву,

Без розуміння слово «гріх».

 

Я зайва, де плюють в обличчя,

За неймовірну чистоту.

Яка описувалась в притчі,

Наш світ ненавидить святу.

 

Я зайва, болю океан,

Мене примушує писати.

І хвилю змусить ураган,

Мій Дух у різнобіч гойдати.

 

Я зайва мушля серед всіх,

Заможних й золотом набитих.

Пробачити Христос їх зміг,

Тих лютих і металом вкритих.

 

А де не зайва? Я гадаю…

Мабуть під ґрунтом поховань,

Де тіло мертве прогниває.

Без глядачів і без страждань?

 

Не тіло я, а вічний Дух,

Тілесність – це кармічні грати.

Я зайва, де Сансари круг,

У тілі змушена страждати.

 

25.01. 2008 рік