І.Карпенко-Карий
Мартин
Боруля
Комедія на 2 дії
Режисер-постановник – засл. діяч мистецтв Петро Ільченко
Художник-постановник – Олег Татаринов
Композитор – засл. арт. Володимир Гданський
Хормейстер – засл. арт. Анатолій Навроцький
Пластика – засл. працівник культури Наталія Осипенко
Художник по світлу – Віктор Святненко
Звукорежисер – Оксана Макарська, Олег Чорний
Дійові особи та виконавці:
Мартин Боруля-багатий шляхтич, чиншовик – нар. арт. Володимир Коляда, нар. арт. Василь Мазур
Палажка-його дружина – засл. арт. Тамара Горчинська, Іраїда Цареградська, засл. арт. Зінаїда Цесаренко
Марися-їх дочка – Наталія Корпан, Лариса Красовська, засл. арт. Наталія Ярошенко
Степан-їх син канцелярист земського суду – засл. арт. Назар Задніпровський, Володимир Зозуля
Гервасій Гуляницький-багатий шляхтич, чиншовик – нар. арт. Олег Шаварський
Микола-його син, парубок – Вадим Полікарпов, засл. арт. Тарас Постніков
Матвій Дульський, чиншовик – нар. арт. Валерій Дудник, Євген Свиридюк
Націєвський-регістратор із ратуші – засл. арт. Анатолій Гнатюк, Іван Кадубець, засл. арт. Володимир Ніколаєнко
Трандалєв-повірений – засл. арт. Євген Мозговий
Трохим-наймит – засл. арт. Анатолій Помилуйко
Омелько-наймит – засл. арт. Олексій Паламаренко, засл. арт. Петро Панчук, нар. арт. Євген Шах
Виставу ведуть засл. працівник культури Віра Алименко
Тривалість вистави - 2 год. 30 хв.
В історії кожного театру є п'єси, до яких час від часу звертаються митці різних поколінь.
Для Національного театру ім. І. Франка "Мартин Боруля" є знаковою постановкою.
Перше її прочитання на нашому кону(1950р.) та виконання головної ролі фундатором театру Гнатом Юрою овіяне театральною легендою.
До п'єси зверталися також у 1967 та 1979 роках.
Але класика є класикою, і нинішне покоління франківців на чолі з режисером Петром Ільченком та художником Олегом Татариновим пропонують свою оригінальну версію.
Автори вистави відкривають у знаній історії гіпертрофовану, абсурдну ситуацію, в якій герой стає бранцем та жертвою власних, непідтверджених реальністю амбіцій.
Через яскраві театральні метафори, видовищність, гротеск вистава поступово приводить нас до думки про оманність і навіть трагічність відходу від власного "я" в ім'я ілюзорних ідей зверхності.
"Ідея фікс" Мартина Борулі - отримання дворянства примушує краще зрозуміти самих себе, привести у відповідність власні прагнення та амбіціії.
Композитор – засл. арт. Володимир Гданський
Хормейстер – засл. арт. Анатолій Навроцький
Пластика – засл. працівник культури Наталія Осипенко
Художник по світлу – Віктор Святненко
Звукорежисер – Оксана Макарська, Олег Чорний
Дійові особи та виконавці:
Мартин Боруля-багатий шляхтич, чиншовик – нар. арт. Володимир Коляда, нар. арт. Василь Мазур
Палажка-його дружина – засл. арт. Тамара Горчинська, Іраїда Цареградська, засл. арт. Зінаїда Цесаренко
Марися-їх дочка – Наталія Корпан, Лариса Красовська, засл. арт. Наталія Ярошенко
Степан-їх син канцелярист земського суду – засл. арт. Назар Задніпровський, Володимир Зозуля
Гервасій Гуляницький-багатий шляхтич, чиншовик – нар. арт. Олег Шаварський
Микола-його син, парубок – Вадим Полікарпов, засл. арт. Тарас Постніков
Матвій Дульський, чиншовик – нар. арт. Валерій Дудник, Євген Свиридюк
Націєвський-регістратор із ратуші – засл. арт. Анатолій Гнатюк, Іван Кадубець, засл. арт. Володимир Ніколаєнко
Трандалєв-повірений – засл. арт. Євген Мозговий
Трохим-наймит – засл. арт. Анатолій Помилуйко
Омелько-наймит – засл. арт. Олексій Паламаренко, засл. арт. Петро Панчук, нар. арт. Євген Шах
Виставу ведуть засл. працівник культури Віра Алименко
Тривалість вистави - 2 год. 30 хв.
В історії кожного театру є п'єси, до яких час від часу звертаються митці різних поколінь.
Для Національного театру ім. І. Франка "Мартин Боруля" є знаковою постановкою.
Перше її прочитання на нашому кону(1950р.) та виконання головної ролі фундатором театру Гнатом Юрою овіяне театральною легендою.
До п'єси зверталися також у 1967 та 1979 роках.
Але класика є класикою, і нинішне покоління франківців на чолі з режисером Петром Ільченком та художником Олегом Татариновим пропонують свою оригінальну версію.
Автори вистави відкривають у знаній історії гіпертрофовану, абсурдну ситуацію, в якій герой стає бранцем та жертвою власних, непідтверджених реальністю амбіцій.
Через яскраві театральні метафори, видовищність, гротеск вистава поступово приводить нас до думки про оманність і навіть трагічність відходу від власного "я" в ім'я ілюзорних ідей зверхності.
"Ідея фікс" Мартина Борулі - отримання дворянства примушує краще зрозуміти самих себе, привести у відповідність власні прагнення та амбіціії.
Комментарии