Автор: Шуваєва Ольга Юріївна

Ти лялька, з тобою кохаються без задоволення, тобою граються, тебе ламають,
розфарбовують, видирають штучне волосся… а ти посміхаєшся. За затертою фарбою пластикового обличчя ховається застигла гримаса сумної посмішки, іноді непомітно для всіх капають сльози і як болить твоя душа, ніхто не бачить…
Чого хочеш ти?
Клятого спокою, трошечки уваги, щоб не забули стерти пил, пригорнули чи, може,
заколисали…
Ти лялька, наче річ… його не улюблена, загублена, зламана, викинута на купу такого ж зламаного пластикового непотребу…
Підбираю маленьке понівечене тіло, зшиваю розірвані шматочки розплавленими
голками, нейлоновими нитками, одягаю плаття, фарбую нігті, роблю ще одну перуку…
Кілька краплин фарби , парфумів, грим… Червоні уста знов стали привабливими, хоч став на музейну полицю… романтичний шепіт минулого століття…
— Не плач, сонечко, я теж колись була лялькою…
13-06-2010
м. Київ

Збірка «Білий дощ». — Запоріжжя, ВУТ «Просвіта» ім.Т.Г.Шевченка, Запорізьке обласне об’єднання, 2011. — 48с. Авторські права захищені.